погордо

ПОГО́РДО. Присл. до пого́рдий.

— О, ні! — погордо звівши голову, мовила жінка, ще й головою заперечливо похитала. — Погано ви знаєте мене (Головко, II, 1957, 558).

Значення в інших словниках

1. погордо — пого́рдо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. погордо — Присл. до погордий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погордо — ПОГО́РДО. Присл. до пого́рдий. – О, ні! – погордо звівши голову, мовила жінка, ще й головою заперечливо похитала. – Погано ви знаєте мене (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах