погордо
ПОГО́РДО.
Присл. до пого́рдий.
– О, ні! – погордо звівши голову, мовила жінка, ще й головою заперечливо похитала. – Погано ви знаєте мене (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)ПОГО́РДО.
Присл. до пого́рдий.
– О, ні! – погордо звівши голову, мовила жінка, ще й головою заперечливо похитала. – Погано ви знаєте мене (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)