позаду
ПОЗА́ДУ¹, присл.
1. Ззаду, за ким-, чим-небудь, на деякій відстані від когось, чогось.
Посідали пани у той повіз. Мене причепили позаду, на якомусь височенному причіпку (Марко Вовчок);
Аж вийшовши з балки.., почув [Захар], як десь позаду заторохтіли вози (Іван Ле);
Лише незначна частина публіки могла розміститись на лавах та табуретах, решта стояла позаду та по боках, збившись у тісний гурт (Л. Дмитерко);
// Услід за ким-, чим-небудь; протилежне попереду.
Попереду повагом виступали телята, а позаду ледве ноги волік Василь (Панас Мирний);
// За спиною в кого-небудь.
Перед паном Адамом – зв'язаний хлоп .. Видко роздертий в боротьбі комір і туго скручені позаду руки (М. Коцюбинський);
Чортопхайка виїжджає з двору. Ну, й добряче їздити на ній, аж очі [хлопчика] від задоволення заплющуються, а позаду вітер надимає дзвоном сорочину (М. Стельмах);
// На одному з кінців чого-небудь (на противагу тому, що попереду).
Взялися тягти його [ящик] через поріг з кімнати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду .. Виволокли ящик через поріг – і в кімнаті наче не лишилося нічого (О. Гончар);
– Повний корабель, або фрегат, має троє мачт [щогл]: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Ю. Яновський).
2. У минулому.
Смерть батька надзвичайно вразила його, але це було вже позаду (С. Скляренко).
ПОЗА́ДУ², прийм., з род. в.
Уживається при вказуванні на предмет, особу, на певній відстані від яких відбувається дія.
– Десь і нема, думаю, щасливішого над губернатора! Хороші пани й позаду його йшли, та все не так (Г. Квітка-Основ'яненко);
Семен б'є поклони .. Коли він обіпреться чолом об землю, крізь власні його ноги .. йому видно все, що діється позаду його (С. Васильченко);
Ішли [Остап із братом] позаду всіх на кілька кроків (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)