позаду

ПОЗА́ДУ¹, присл.

1. Ззаду, за ким-, чим-небудь, на деякій відстані від когось, чогось.

Посідали пани у той повіз. Мене причепили позаду, на якомусь височенному причіпку. (Вовчок, І, 1955, 118);

Аж вийшовши з балки.., почув [Захар], як десь позаду заторохтіли вози (Ле, Право.., 1957, 18);

Лише незначна частина публіки могла розміститись на лавах та табуретах, решта стояла позаду та по боках, збившись у тісний гурт (Дмит., Наречена, 1959, 174);

// Услід за ким-, чим-небудь; протилежне попереду.

Попереду повагом виступали телята, а позаду ледве ноги волік Василь (Мирний, IV, 1955, 27);

// За спиною в кого-небудь.

Перед паном Адамом — зв’язаний хлоп.. Видко роздертий в боротьбі комір і туго скручені позаду руки (Коцюб., II, 1955, 258);

Чортопхайка виїжджає з двору. Ну, й добряче їздити на ній, аж очі [хлопчика] від задоволення заплющуються, а позаду вітер надимає дзвоном сорочину (Стельмах, II, 1962, 130);

// На одному з кінців чого-небудь (на противагу тому, що попереду).

Взялися тягти його [ящик] через поріг з кімнати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду ..Виволокли ящик через поріг — і в кімнаті наче не лишилося нічого (Гончар, IV, 1960, 46);

— Повний корабель, або фрегат, має троє мачт [щогл]: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Ю. Янов., II, 1958, 79).

◊ Залиша́ти (залиши́ти) поза́ду див. залиша́ти;

Залиша́тися (залиши́тися) поза́ду див. залиша́тися;

Зостава́тися (зоста́тися) поза́ду див. зостава́тися;

Лиша́тися (лиши́тися) поза́ду див. лиша́тися.

2. У минулому.

Смерть батька надзвичайно вразила його, але це було вже позаду (Скл., Святослав, 1959, 20).

ПОЗА́ДУ², прийм. з род. в. Уживається при вказуванні на предмет, особу, на певній відстані від яких відбувається дія.

— Десь і нема, думаю, щасливішого над губернатора! Хороші пани й позаду його йшли, та все не так (Кв.-Осн., II, 1956, 283);

Семен б’є поклони.. Коли він обіпреться чолом об землю, крізь власні його ноги.. йому видно все, що діється позаду його (Вас., І, 1959, 326);

Ішли [Остап із братом] позаду всіх на кілька кроків (Головко, II, 1957, 535).

Значення в інших словниках

1. позаду — поза́ду 1 прислівник незмінювана словникова одиниця поза́ду 2 прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. позаду — I присл. 1》 Ззаду, за ким-, чим-небудь, на деякій відстані від когось, чогось. || Услід за ким-, чим-небудь; прот. попереду. || За спиною в кого-небудь. || На одному з кінців чого-небудь (на противагу тому, що попереду). 2》 У минулому. II прийм. з род.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаду — ПОЗА́ДУ¹, присл. 1. Ззаду, за ким-, чим-небудь, на деякій відстані від когось, чогось. Посідали пани у той повіз. Мене причепили позаду, на якомусь височенному причіпку (Марко Вовчок); Аж вийшовши з балки..  Словник української мови у 20 томах
4. позаду — залиша́ти (лиша́ти) / залиши́ти (лиши́ти) поза́ду (за собо́ю, поза́д се́бе) кого. Випереджати, перевершувати кого-небудь у досягненні чогось. Поет (Т.  Фразеологічний словник української мови
5. позаду — ЗЗА́ДУ (із задньої сторони, зворотного боку, із спини), ІЗЗА́ДУ, ПОЗА́ДУ, ПОЗА́Д, ПОЗАТИ́ЛЛЮ діал. Світло прожекторів.. ззаду освітлює колишнього матроса (Ю. Яновський); Противник поспішно відходив на Будапешт, мінуючи позад себе шосе (О.  Словник синонімів української мови
6. позаду — Поза́ду, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. позаду — Позаду нар. Сзади, позади. Позаду зоставайся.  Словник української мови Грінченка