покривджений
ПОКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до покри́вдити.
[Вісвамітра:] Я ж сирота, покривджена тобою (І. Франко);
* Образно. Він [сніг] танув на зігрітих щоках дівчини, зливався з рясними слізьми, умивав ніжну юність, так несподівано покривджену нежалісливою долею (Іван Ле);
// у знач. прикм.
Нило, горіло побите тіло Оленчукове. Та ще більше горіла йому розбунтована, покривджена душа (О. Гончар);
// у знач. ім. покри́вджені, них, мн. (одн. покри́вджений, ного, ч.; покри́вджена, ної, ж.). Ті, кого покривдили.
У нього [І. Франка] нема шовінізму: люди діляться на два табори: на кривдників, проти яких він гострить, як меч, своє слово, і покривджених, яким він оддає своє серце (М. Коцюбинський);
Суддя згодився і зажадав від них [старшин] десятину на користь суду, писареві – за прикладання печатки до позову, возному – за виклик покривдженого до суду і за огляд Свириденкового вуха (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)