покривджений

ПОКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покри́вдити.

[Вісвамітра:] Я ж сирота, покривджена тобою (Фр., X, 1954, 408);

*Образно. Він [сніг] танув на зігрітих щоках дівчини, зливався з рясними слізьми, умивав ніжну юність, так несподівано покривджену нежалісливою долею (Ле, Право.., 1957, 210);

// У знач. прикм.

Нило, горіло побите тіло Оленчукове. Та ще більше горіла йому розбунтована, покривджена душа (Гончар, II, 1959, 280);

// у знач. ім. покри́вджені, них, мн. (одн. покри́вджений, ного, ч.; покри́вджена, ної, ж.). Ті, кого покривдили.

У нього [І. Франка] нема шовінізму: люди діляться на два табори: на кривдників, проти яких він гострить, як меч, своє слово, і покривджених, яким він оддає своє серце (Коцюб., III, 1956, 39);

Суддя згодився і зажадав від них [старшин] десятину на користь суду, писареві — за прикладання печатки до позову, возному — за виклик покривдженого до суду і за огляд Свириденкового вуха (Тулуб, Людолови, І, 1957, 44).

Значення в інших словниках

1. покривджений — покри́вджений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. покривджений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покривдити. || у знач. прикм. || у знач. ім. покривджені, -них, мн. (одн. покривджений, -ного, ч.; покривджена, -ної, ж.). Ті, кого покривдили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покривджений — ПОКРИ́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до покри́вдити. [Вісвамітра:] Я ж сирота, покривджена тобою (І. Франко); * Образно. Він [сніг] танув на зігрітих щоках дівчини, зливався з рясними слізьми, умивав ніжну юність...  Словник української мови у 20 томах
4. покривджений — покри́вджений 1. скривджений, обійдений долею; безталанний (ср, ст)||опосліджений 2. який має фізичні вади (ср, ст)||опосліджений ◊ покри́вджений природою → покривджений 2 (ср, ст): Він покривджений природою – маленький, худий, горбатий (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт