половіючий
ПОЛОВІ́ЮЧИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до полові́ти 1;
// у знач. прикм.
Легенький вітерець хвилями-хвилями клонить важке колосся половіючого жита (І. Франко);
За гребенем половіючих хлібів з'явиться солом'яний бриль агронома (М. Рудь).
Словник української мови (СУМ-20)