поліський

ПОЛІ́СЬКИЙ, а, е.

Прикм. до полі́сся і Полі́сся.

Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Ю. Смолич);

Всі чотири українських фронти від поліських боліт до самого Чорного моря знялись помахом єдиної руки й рушили на Захід (О. Довженко);

Наш чудовий поліський край прославляють трудовими подвигами тисячі трудівників полів (з наук. літ.);

Вироби з поліського кришталю все ширше знаходять попит у широких кіл населення (з газ.);

// Власт. поліссю і Поліссю.

Шкода, що вчора цілий день ішов дощ – уже тая проклята поліська осінь! (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. поліський — [поул’іс'кией] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
2. поліський — -а, -е. Прикм. до полісся і Полісся. || Власт. поліссю і Поліссю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поліський — полі́ський прикметник  Орфографічний словник української мови
4. поліський — Полі́ський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поліський — ПОЛІ́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до полі́сся і Полі́сся. Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Смолич, II, 1953, 38)...  Словник української мови в 11 томах