поліський

ПОЛІ́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до полі́сся і Полі́сся.

Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Смолич, II, 1953, 38);

Всі чотири українських фронти від поліських боліт до самого Чорного моря знялись помахом єдиної руки й рушили на Захід (Довж., І, 1958, 355);

Наш чудовий поліський край прославляють трудовими подвигами тисячі трудівників полів (Хлібороб Укр., 6, 1967, 4);

Вироби з поліського кришталю все ширше знаходять попит у широких кіл населення (Рад. Укр., 16.I 1965, 3);

// Власт. поліссю і Поліссю.

Шкода, що вчора цілий день ішов дощ — уже тая проклята поліська осінь! (Л. Укр., III, 1952, 663).

Значення в інших словниках

1. поліський — [поул’іс'кией] м. (на) -кому /-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
2. поліський — -а, -е. Прикм. до полісся і Полісся. || Власт. поліссю і Поліссю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поліський — полі́ський прикметник  Орфографічний словник української мови
4. поліський — ПОЛІ́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до полі́сся і Полі́сся. Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. поліський — Полі́ський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)