помутнілий
ПОМУТНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до помутні́ти.
Тихо гойдався помутнілий від диму Хасан (О. Десняк);
Мати вставилася на сина враз помутнілими очима (П. Панч);
// у знач. прикм.
Досяг той промінь [сонця] і Проценкової хати, прокрався через помутнілу шибку й застрибав на клунках (Панас Мирний);
Сашко .. дивився на пінясті потоки, що з шумом виривалися з крутих ярів і котилися в розбуркану, помутнілу Вужачу (Л. Юхвід);
Помутнілими очима, що нагадують тепер батькові, дивиться він .. поза садок (М. Коцюбинський);
Помутнілим поглядом уп'явся він у той зловісний лист з гербом (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)