Словник української мови у 20 томах

пониклий

ПОНИ́КЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до пони́кнути.

Навколо в мовчанці стоять приголомшені люди у розпачі, з широко розкритими очима жінки, пониклі у тяжкій думі, та хмурні мужики (А. Головко).

2. у знач. прикм. Похилений.

“Куди йти? Що робити?” питала вдесяте сама себе молодиця, схопивши обома руками свою пониклу голову (Л. Яновська).

3. у знач. прикм. Полеглий (про траву, злакові).

Лани пониклої перестояної пшениці... Женці серед подзьобаної бомбами ниви, яку їм нізащо не скосити (А. Хорунжий).

4. у знач. прикм. Який звисає, звислий.

Верба плакуча. Красиве дерево з тонкими пониклими гілками (з наук. літ.).

5. у знач. прикм. Пригнічений.

Туди [на Каховку] йшли [врангелівці], як на прогулянку, в англійських новісіньких френчах та французьких галіфе, а звідти поверталися пониклі, зарослі, в пилюці, в крові... (О. Гончар);

// перен. Який має похмурий вигляд.

Ми пішли до старої хати. Тільки одчинили двері, одразу вдарило на нас важким духом .. Повіяло кошмарами пониклих руїн (С. Васильченко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. пониклий — пони́клий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. пониклий — (- голову) похилений; (- траву) полеглий; (- гілля) звислий; (вигляд) пригнічений, гнітючий.  Словник синонімів Караванського
  3. пониклий — див. сумний  Словник синонімів Вусика
  4. пониклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до поникнути. 2》 у знач. прикм. Похилений. 3》 у знач. прикм. Полеглий (про траву, злакові). 4》 у знач. прикм. Який звисає, звислий. 5》 у знач. прикм. Пригнічений. || перен. Який має похмурий вигляд.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пониклий — ПРИГНІ́ЧЕНИЙ (про людину, охоплену гнітючими почуттями, її обличчя, очі тощо), ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИГНО́БЛЕНИЙ, ПОНИКЛИЙ, ПРИБИ́ТИЙ, ПРИГОЛО́МШЕНИЙ, ПОБИ́ТИЙ підсил., УБИ́ТИЙ (ВБИ́ТИЙ) підсил., РОЗТО́ПТАНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  6. пониклий — ПОНИ́КЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пони́кнути. Навколо в мовчанці стоять приголомшені люди у розпачі, з широко розкритими очима жінки, пониклі у тяжкій думі, та хмурні мужики (Головко, II, 1957, 295). 2. у знач. прикм. Похилений. «Куди йти?...  Словник української мови в 11 томах
  7. пониклий — Пониклий, -а, -е Поникшій. Схилив свою головоньку червоно-рожеву до білого пониклого личенька лилеї. Шевч. 365.  Словник української мови Грінченка