поночувати

ПОНОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Переночувати де-небудь кілька разів.

[Економ:] Гість до нас заїхав із губернії, прохає поночувати (С. Васильченко).

2. Побути, перебути якийсь час з відпочинком десь, у когось.

– Нехай поночує Аткінс, щоб трохи остигла лють, Внизу під мостами Темзи, на трухлій, гнилій соломі (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. поночувати — поночува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поночувати — -ую, -уєш, док. 1》 Переночувати де-небудь. 2》 Ночувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поночувати — ПОНОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Переночувати де-небудь. [Економ:] Гість до нас заїхав із губернії, прохає поночувати.., почувши, що в Галузинцях розбій, далі їхати побоявся, завернув до нас (Вас., III, 1960, 196). 2. Ночувати якийсь час.  Словник української мови в 11 томах