поприкладати
ПОПРИКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
1. Прикласти багато чого-небудь, у багатьох місцях.
Поприкладала до чиряків печеної цибулі (Сл. Б. Грінченка);
Гоїв його Гарасим Савчук – ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав, .. ну й за тиждень він здоровий був, – от що! (Б. Грінченко).
2. перев. у сполуч. зі сл. назви, прізвиська і т. ін., розм. Вжити, вигадати стосовно кого-небудь.
Тільки зачепи її, так разом як залящить [Настуся], затріщить, загомонить .. і таких прикладок поприклада, що й не додумаєшся, відкіля вона усього набралася (Г. Квітка-Основ'яненко).
(1) Поприклада́ти печа́тки – те саме, що Поста́вити печа́тку (в багатьох місцях, на багатьох документах і т. ін.) (див. поста́вити¹).
Харитін позамикав хати ще й печатки поприкладав (І. Нечуй-Левицький);
(2) Поприклада́ти ру́ку (ру́ки):
а) (до чого, заст.) підписатися (про всіх або багатьох).
– Та щоб до того “прошенія” всі поприкладали руки, геть усі, ціла громада (М. Коцюбинський);
б) (до чого) багато й старанно попрацювати (про всіх або багатьох).
Словник української мови (СУМ-20)