поручиків

ПОРУ́ЧИКІВ, ова, ове, іст.

Прикм. до пору́чик; належний поручикові.

Ми з дружиною вийшли з хати... “Панове, не баріться довго, – почули ми поручиків голос, – за півгодини будемо обідати!” (Олесь Досвітній);

– Мовчати! .. А цього ти не нюхав? – І важкий кулак Онопрія роз'юшив поручикового носа... (А. Іщук).

Значення в інших словниках

1. поручиків — -ова, -ове, заст. Прикм. до поручик; належний поручикові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поручиків — ПОРУ́ЧИКІВ, ова, ове, дорев. Прикм. до пору́чик; належний поручикові. Ми з дружиною вийшли з хати… «Панове, не баріться довго,— почули ми поручиків голос, — за півгодини будемо обідати!» (Досв., Вибр., 1959, 81); — Мовчати!.. А цього ти не нюхав?...  Словник української мови в 11 томах