поручитель
ПОРУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн.
Той, хто дає поруку, ручиться за кого-небудь.
Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)ПОРУЧИ́ТЕЛЬ, я, ч., книжн.
Той, хто дає поруку, ручиться за кого-небудь.
Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)