порядно

ПОРЯ́ДНО.

1. Присл. до поря́дний¹ 1–3.

Дівчина, сестра Ренати, не дуже молода, порядно вбрана (Леся Українка);

“Начальство” йшло після доброго сніданку, не поспішаючи, тримаючи в руках важкий портфель, що порядно розпух від різних “ділових” паперів (А. Шиян);

// у знач. пред. Досить багато; чимало.

Відпочинок, видно, вам коштував порядно... (з публіц. літ.).

2. присл. Добре, як слід.

Треба взятися [за діло] порядно (І. Франко);

// У належній послідовності; по порядку.

Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком? (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. порядно — Поря́дно: — міцно, глибоко [5;7]  Словник з творів Івана Франка
2. порядно — поря́дно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. порядно — 1》 Присл. до порядний 1-3). || у знач. присудк. сл. Досить багато, чимало. 2》 присл. Добре, як слід. || У належній послідовності; по порядку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порядно — Чимало, чималенько, доволі, незле, непогано, досить  Словник чужослів Павло Штепа
5. порядно — поря́дно (пор'я́дно) 1. досить багато, чимало (ст) 2. добре, як слід (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. порядно — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.  Словник синонімів української мови
7. порядно — ПОРЯ́ДНО. 1. Присл. до поря́дний¹ 1-3. Дівчина, сестра Ренати, не дуже молода, порядно вбрана (Л. Укр., II, 1951, 480); «Начальство» йшло після доброго сніданку, не поспішаючи, тримаючи в руках важкий портфель...  Словник української мови в 11 томах
8. порядно — Поря́дно нар. 1) Порядочно, порядливо. 2) Какъ слѣдуетъ, по порядку. Нене, говори порядно: хто ти і кого ти звеш Левком? К. МБ. XI. 148.  Словник української мови Грінченка