порядність

ПОРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж.

Властивість за знач. поря́дний¹ 1.

В світі головна річ порядність (Леся Українка);

– Вони великі господарі і люди зовсім тверезі! – Правда, що тверезі, та нема в них порядності (Ганна Барвінок);

В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася, бо за все життя Оксен ні образив, ні обдурив її (Григорій Тютюнник);

Для неї ця жінка була зразком чесності і порядності (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. порядність — поря́дність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. порядність — [пор’ад(')н'іс'т'] -днос'т'і, ор. -д(‘)н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. порядність — -ності, ж. Властивість за знач. порядний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порядність — Поря́дність, -дности, -дності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. порядність — ПОРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. поря́дний¹ 1. В світі головна річ порядність (Л. Укр., IV, 1954, 133); — Вони великі господарі і люди зовсім тверезі! — Правда, що тверезі, та нема в них порядності (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
6. порядність — Поря́дність, -ности ж. Порядочность; порядливость. Нема в них порядности. Г. Барв. 162. Великого в мене стоїть порядність, щоб чоловік усякої години був рівен. Г. Барв. 163.  Словник української мови Грінченка