порядність
ПОРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. поря́дний¹ 1.
В світі головна річ порядність (Л. Укр., IV, 1954, 133);
— Вони великі господарі і люди зовсім тверезі! — Правда, що тверезі, та нема в них порядності (Барв., Опов.., 1902, 162);
В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася, бо за все життя Оксен ні образив, ні обдурив її (Тют., Вир, 1964, 108);
Для неї ця жінка була зразком чесності і порядності (Собко, Справа.., 1959, 128).
Словник української мови (СУМ-11)