порідшати
ПОРІ́ДШАТИ, ає, док.
1. Стати рідшим.
Порідшав трохи темний бір, І в полі світиться неначе (Я. Щоголів);
Великий блискучий лоб, міцні білі зуби, русяве волосся, яке на маківці вже помітно порідшало, – це те, що впадало в око з першого погляду (М. Руденко);
// Стати менш густим, щільним; трохи розвіятися (про туман, дим і т. ін.).
Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали й стали звертатись купками, мов клубочки (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Стати менш численним, зменшитися кількісно.
Лави Барабашевих прихильників чимало порідшали (З. Тулуб);
// Траплятися рідше, не так часто, як колись, як десь в іншому місці.
Але ось селища порідшали. Обабіч дороги залягли пасовиська (Ю. Смолич);
Розриви снарядів у долині порідшали (В. Кучер);
// безос., кого, чого.
Порідшало людей і на Соборному майдані (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)