порідшати
ПОРІ́ДШАТИ, ає, док.
1. Стати рідшим.
Порідшав трохи темний бір, І в полі світиться неначе (Щог., Поезії, 1958, 361);
Великий блискучий лоб, міцні білі зуби, русяве волосся, яке на маківці вже помітно порідшало, — це те, що впадало в око з першого погляду (Руд., Остання шабля, 1959, 88);
// Стати менш густим, щільним; трохи розвіятися (про туман, дим і т. ін.).
Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали й стали звертатись купками, мов клубочки (Кв.-Осн., II, 1956, 41).
2. Стати менш численним, зменшитися кількісно.
Лави Барабашевих прихильників чимало порідшали (Тулуб, Людолови, І, 1957, 474);
// Траплятися рідше, не так часто, як колись, як десь в іншому місці.
Але ось селища порідшали. Обабіч дороги залягли пасовиська (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 16);
Розриви снарядів у долині порідшали (Кучер, Чорноморці, 1956, 276);
// кого, чого, безос.
Порідшало людей і на Соборному майдані (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 126).
Словник української мови (СУМ-11)