поріділий
ПОРІДІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поріді́ти.
Його пильний погляд враз схопив і набряки під очима, і поріділе волосся над високим «сократівським» чолом, і дрібні зморшки на вилицях (Тулуб, В степу.., 1964, 410);
Трудове козацтво не захотіло визнати Врангеля своїм вождем, не побажало йти поповнювати його поріділі в боях частини (Гончар, II, 1959, 330);
// У знач. прикм.
Крізь поріділий туман уже просвічувало сонце (Гур., Наша молодість, 1949, 171);
Лівий фланг захищав один поріділий обезкровлений взвод (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 12).
Словник української мови (СУМ-11)