посмертний

ПОСМЕ́РТНИЙ, а, е.

1. Який буває, відбувається після чиєїсь смерті (перев. для вшанування його пам'яті).

Далі видів [чоловік] похорони... хоругви... людей з повідкриваними головами, а опісля посмертний обід (О. Кобилянська);

Гримить салют. За лісом б'ють гармати по ворогу. – Присвячений тобі посмертний залп (І. Гончаренко);

// Який був опублікований або став відомим після смерті автора (про літературний твір, лист і т. ін.).

“Журавлині ключі” – так називається посмертна збірка поезій лауреата Шевченківської премії Григорія Михайловича Тютюнника, відомого українського прозаїка – романіста і новеліста, повістяра і нарисовця (із журн.);

// Який приходить до кого-небудь або надається комусь після смерті (про славу, визнання, звання і т. ін.).

[Неріса:] Посмертна слава, то звичайний дар таким співцям, як ти (Леся Українка);

Посмертна нагорода.

2. рел., рідко. Те саме, що загро́бний.

Повірте слову, мій шановний друже, Посмертного життя не хочу я собі (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. посмертний — посме́ртний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. посмертний — -а, -е. 1》 Який буває, відбувається після чиєїсь смерті (перев. для вшанування його пам'яті). || Який був опублікований або став відомим після смерті автора (про літературний твір, лист і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмертний — Посме́ртний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. посмертний — ПОСМЕ́РТНИЙ, а, е. 1. Який буває, відбувається після чиєїсь смерті (перев. для вшанування його пам’яті). Далі видів [чоловік] похорони… хоругви… людей з повідкриваними головами, а опісля посмертний обід (Коб.  Словник української мови в 11 томах
5. посмертний — Посме́ртний, -а, -е Посмертный.  Словник української мови Грінченка