постовий

ПОСТОВИ́Й¹, а́, е́.

Прикм. до пост.

Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (О. Донченко);

// Який стоїть на посту, на варті.

Постовий міліціонер піднімає руку, щоб зупинити машину (з газ.);

// у знач. ім. постови́й, во́го, ч. Той, хто стоїть на посту, на варті.

Постовий неквапливо крокував по мосту, вдивляючись у гладінь ріки (з газ.).

ПОСТОВИ́Й², а́, е́, церк.

Прикм. до піст.

Зліз він лише місяць тому, в такий же надвечірній час, коли рідко і тоскно дзвонив постовий дзвін (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. постовий — постови́й 1 прикметник від: пост постови́й 2 прикметник від: піст  Орфографічний словник української мови
2. постовий — [постовий] м. (на) -вому/-тоув'ім, мн. -тоув'і  Орфоепічний словник української мови
3. постовий — I -а, -е. Прикм. до пост. || Який стоїть на посту, на варті. || у знач. ім. постовий, -вого, ч. Той, хто стоїть на посту, на варті. II -а, -е, церк. Прикм. до піст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. постовий — Чатовий, вартовий, вартівник, див. часовий, поліцай  Словник чужослів Павло Штепа
5. постовий — ПОСТОВИ́Й¹, а́, е́. Прикм. до пост. Мати виносить з постової будки весло й ліхтарі (Донч., V, 1957, 9); // Який стоїть на посту, на варті. Постовий міліціонер піднімає руку, щоб зупинити машину (Рад. Укр., 9.XII 1960, 3); // у знач. ім.  Словник української мови в 11 томах