постогнати

ПОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док.

1. Стогнати якийсь час.

Кашляла людина. Кашляла болісно, надривно, замовкаючи тільки для того, щоб з мукою постогнати (В. Речмедін);

// перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час.

Одначе вони постогнали, погомоніли й таки мусили платить (І. Нечуй-Левицький).

2. Застогнати.

Спазма витягала, здавалося, всі нутрощі наверх. Яка мука! Зіна спробувала постогнати... (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. постогнати — постогна́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постогнати — -стогну, -стогнеш, док. 1》 Стогнати якийсь час. || перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час. 2》 Застогнати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постогнати — Постогна́ти, -сто́гну́, -сто́гнеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. постогнати — ПОСТОГНА́ТИ, стогну́, сто́гнеш, док. 1. Стогнати якийсь час. Кашляла людина. Кашляла болісно, надривно, замовкаючи тільки для того, щоб з мукою постогнати (Речм., Весн. грози, 1961, 4); // перен., розм. Нарікати на щось, ремствувати якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
5. постогнати — Постогнати, -гну, -неш гл. Постонать нѣкоторое время.  Словник української мови Грінченка