посіріти
ПОСІРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.
Стати, зробитися сірим; набути сіруватого відтінку.
І завелась на ставі геркотня, Гусине діло закипіло: Таскають грязь і глей зо дна, Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло (Є. Гребінка);
Два метелики, один за другим, злітають звідкись на тихі трави, як черешневий цвіт; то блимнуть на сонці, то посіріють у тінях (М. Коцюбинський);
Під очима з'явилися передчасні зморшки і торбинки, скроні посіріли від сивини (З. Тулуб);
Від електричного освітлення в Хомахи обличчя посіріло і стало, як земля (С. Чорнобривець);
// Посвітлішати перед світанком (про небо).;
// безос.
Вже зовсім посіріло надворі, коли ми вступили до Катерини в двір (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)