потакач

ПОТАКА́Ч, а́, ч., розм., заст.

Те саме, що потака́йло.

Потакач тим і живе, що язиком грає (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. потакач — потака́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. потакач — див. покірний  Словник синонімів Вусика
3. потакач — -а, ч. Те саме, що потакайло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потакач — Потакач, -ча м. Поддакивающій. Потакач тим. і живе, що язиком грає.  Словник української мови Грінченка