потемнілий

ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до потемні́ти.

Кленовий мисник переливається полив'яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза – відрада старого (М. Стельмах);

Вода клекотіла й пінилась від куль .. Страшний був Дніпро, потемнілий від крові (О. Довженко);

Подивилася [Ольга] на нього недобрими, аж потемнілими від образи очима (Ірина Вільде);

// у знач. прикм.

Посеред камери .. стояв маленький іконостасик з рядом старих, потемнілих образів в обдертій позолоті (С. Васильченко);

Знервоване, потемніле обличчя дівчини вразило Ліду (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. потемнілий — потемні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потемнілий — [потеимн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. потемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до потемніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потемнілий — ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до потемні́ти. Кленовий мисник переливається полив’яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза — відрада старого (Стельмах, І, 1962, 238); Вода клекотіла й пінилась від куль..  Словник української мови в 11 томах