потемнілий

ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до потемні́ти.

Кленовий мисник переливається полив’яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза — відрада старого (Стельмах, І, 1962, 238);

Вода клекотіла й пінилась від куль.. Страшний був Дніпро, потемнілий від крові (Довж., І, 1958, 317);

Подивилася [Ольга] на нього недобрими, аж потемнілими від образи очима (Вільде, Опов., 1954, 61);

// У знач. прикм.

Посеред камери.. стояв маленький іконостасик з рядом старих, потемнілих образів в обдертій позолоті (Вас., І, 1959, 202);

Знервоване, потемніле обличчя дівчини вразило Ліду (Собко, Шлях.., 1948, 79).

Значення в інших словниках

1. потемнілий — потемні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потемнілий — [потеимн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. потемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до потемніти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. потемнілий — ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до потемні́ти. Кленовий мисник переливається полив'яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза – відрада старого (М. Стельмах); Вода клекотіла й пінилась від куль ..  Словник української мови у 20 томах