потемнілий
ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до потемні́ти.
Кленовий мисник переливається полив’яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза — відрада старого (Стельмах, І, 1962, 238);
Вода клекотіла й пінилась від куль.. Страшний був Дніпро, потемнілий від крові (Довж., І, 1958, 317);
Подивилася [Ольга] на нього недобрими, аж потемнілими від образи очима (Вільде, Опов., 1954, 61);
// У знач. прикм.
Посеред камери.. стояв маленький іконостасик з рядом старих, потемнілих образів в обдертій позолоті (Вас., І, 1959, 202);
Знервоване, потемніле обличчя дівчини вразило Ліду (Собко, Шлях.., 1948, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потемнілий — потемні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- потемнілий — [потеимн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- потемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до потемніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потемнілий — ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до потемні́ти. Кленовий мисник переливається полив'яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза – відрада старого (М. Стельмах); Вода клекотіла й пінилась від куль .. Словник української мови у 20 томах