потемнілий
ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до потемні́ти.
Кленовий мисник переливається полив'яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза – відрада старого (М. Стельмах);
Вода клекотіла й пінилась від куль .. Страшний був Дніпро, потемнілий від крові (О. Довженко);
Подивилася [Ольга] на нього недобрими, аж потемнілими від образи очима (Ірина Вільде);
// у знач. прикм.
Посеред камери .. стояв маленький іконостасик з рядом старих, потемнілих образів в обдертій позолоті (С. Васильченко);
Знервоване, потемніле обличчя дівчини вразило Ліду (В. Собко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- потемнілий — потемні́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- потемнілий — [потеимн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- потемнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до потемніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потемнілий — ПОТЕМНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до потемні́ти. Кленовий мисник переливається полив’яним цвітом святешних полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза — відрада старого (Стельмах, І, 1962, 238); Вода клекотіла й пінилась від куль.. Словник української мови в 11 томах