потопельник
ПОТОПЕ́ЛЬНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що уто́пленик.
Міг би [Іван] розказати і .. про потопельників, які по заході сонця сушать бліде тіло своє на каменях в річці (М. Коцюбинський);
А якби був я потопельником, – усе причаював би ся в найглибшім зеленім місці під стрімкою скалою (Г. Хоткевич);
* У порівн. Ввійде [хмара] в гирло ущелини, .. стане всмоктувати в себе вільгість і, набрякши водою, як потопельник, розпадеться весняною зливою (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)