потопельник
УТО́ПЛЕНИК (ВТО́ПЛЕНИК) (той, хто утопився або кого утопили), УТО́ПЛЕНИЙ (ВТО́ПЛЕНИЙ), ПОТО́ПЛЕНИЙ, ПОТОПЕ́ЛЬНИК розм., ТО́ПЕЛЬНИК діал. Він невпевнено киває кудись.. жовтосиньою, як в утопленика, рукою (Ю. Збанацький); Од річі сей Турн роз'ярився, Як втопленик посинів ввесь (І. Котляревський); Кульжан вже лежала осторонь, а Жайсан робив їй штучне дихання так, як на його очах колись робили його яїцькі козаки утопленому (З. Тулуб); Витягав якесь баговиння, зачіпав вербове корчомаччя, крок за кроком посуваючись далі: потоплених ніде не було (О. Гончар); (Мандрівник:) Ти, Бавкідо, одходила потопельника тоді (переклад М. Лукаша); Там обпухле тіло, мов у топельника (І. Франко).
Словник синонімів української мови