потрюхати

ПОТРЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм.

Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю.

– Ходім, ходім, попаденько, із нами, З молодими козаками. – Попаденька послухала, За чумачками потрюхала (П. Чубинський);

Бідний циган .. зірвався на рівні ноги і, обмацуючись та проклинаючи Замфіра, потрюхав до села (М. Коцюбинський);

Покірно прийняла [коняка] на спину вагу – тільки сумно мотнула головою, глянула з докором на свого мучителя – і потрюхала теж до воріт (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. потрюхати — потрю́хати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. потрюхати — -аю, -аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрюхати — ПОТРЮ́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Побігти підтюпцем, поїхати дрібною риссю. — Ходім, ходім, попаденько, із нами, З молодими козаками. — Попаденька послухала, За чумачками потрюхала (Чуб., V, 1874, 664); Бідний циган..  Словник української мови в 11 томах