почорнілий

ПОЧОРНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до почорні́ти.

Небілена спочатку, почорніла від негоди, .. стояла вона [тюрма] над горою (Панас Мирний);

Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню дерев'яну почорнілу церковцю (І. Нечуй-Левицький);

Почорнілі на дощах скирти соломи ще вранці були в руках противника (О. Гончар);

Почорніла вся від горя, Вдова побігла аж до моря (М. Нагнибіда);

Він [Харків] плаче з радості, весь почорнілий з муки (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. почорнілий — почорні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. почорнілий — див. чорний  Словник синонімів Вусика
3. почорнілий — [почоурн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
4. почорнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до почорніти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. почорнілий — Почорні́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. почорнілий — ПОЧОРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до почорні́ти. Небілена спочатку, почорніла від негоди,.. стояла вона [тюрма] над горою (Мирний, І, 1954, 319); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню дерев’яну почорнілу церковцю (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. почорнілий — Почорнілий, -а, -е Почернѣвшій. Почорнілий сніг береться водою. Мир. Пов. II. 41. Почорнілий дах.  Словник української мови Грінченка