почубити
ПОЧУ́БИТИ, блю, биш; мн. почу́блять; док., кого, розм.
Посмикати за волосся.
[Ївга:] Я перша хоч за чуба його почублю (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)ПОЧУ́БИТИ, блю, биш; мн. почу́блять; док., кого, розм.
Посмикати за волосся.
[Ївга:] Я перша хоч за чуба його почублю (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)