пошепотіти
ПОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., що і без прям. дод.
Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час.
Пошепотав [Максим] .. з лікарем: “Не годиться, кажуть, у службу; в чисту його!” (Панас Мирний);
Хлопці тим часом нишком пошепотіли з дівчатами, далі повставали і почали прощатись (С. Васильченко);
Діти пошепотіли щось між собою й полягали спати (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)