пошепотіти
ПОШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ПОШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., перех. і без додатка. Пошепки поговорити з ким-небудь якийсь час.
Пошепотав [Максим].. з лікарем: «Не годиться, кажуть, у службу; в чисту його!» (Мирний, II, 1954, 135);
Хлопці тим часом нишком пошепотіли з дівчатами, далі повставали і почали прощатись (Вас., II, 1959, 47);
Діти пошепотіли щось між собою й полягали спати (Скл., Легенд. начдив, 1957, 23).
Словник української мови (СУМ-11)