правнуччин

ПРА́ВНУЧЧИН, а, е.

Прикм. до пра́внучка; належний правнучці.

Значення в інших словниках

1. правнуччин — пра́внуччин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. правнуччин — -а, -е. Прикм. до правнучка; належний правнучці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правнуччин — Пра́внуччин, -на, -не (від пра́внучка)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. правнуччин — ПРА́ВНУЧЧИН, а, е. Прикм. до пра́внучка; належний правнучці.  Словник української мови в 11 томах