правопорядок

ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр.

Суспільний порядок, врегульований правом, законом.

Вишиті червоним, чорним сорочки, єдиний кожушок, .. – все ліпшеньке, означене тут же, на місці, в протоколі, як повелівав новий педантичний правопорядок, стратегічними товарами, а тому реквізоване (Б. Харчук);

Центральна Рада згаяла час на безкінечні суперечки про межі своєї влади, одночасно нехтуючи такими нагальними проблемами, як збереження правопорядку, забезпечення міст продуктами та організація роботи залізниць (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. правопорядок — правопоря́док іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. правопорядок — [правопор’адок] -дку, м. (на) -дку  Орфоепічний словник української мови
3. правопорядок — -дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правопорядок — Праволад, лад, правовість, див. юстиція  Словник чужослів Павло Штепа
5. правопорядок — ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом. Обов’язок радянських людей — стояти на сторожі законності і правопорядку, проявляти нетерпимість до зловживань і боротися з ними (Програма КПРС, 1961, 92)...  Словник української мови в 11 томах
6. правопорядок — рос. правопорядок стан урегульованих правом суспільних відносин, що виникає в результаті реалізації норм права і практичного здійснення вимог законності.  Eкономічна енциклопедія