правопорядок
ПРАВОПОРЯ́ДОК, дку, ч., юр. Суспільний порядок, врегульований правом, законом.
Обов’язок радянських людей — стояти на сторожі законності і правопорядку, проявляти нетерпимість до зловживань і боротися з ними (Програма КПРС, 1961, 92);
Значно просунувся вперед розвиток соціалістичної демократії — зміцнено правопорядок, розвинуто законодавство, підвищилась роль і активність Рад (Про 50-річчя СРСР, 1972, 58).
Словник української мови (СУМ-11)