праща
ПРА́ЩА, пра́щі́, ж.
Стародавня ручна зброя для метання каменя.
Ти згадуєш про свій славутний вчинок, як ти звалив пращею філістимця (Леся Українка);
Юнак не розгубився: праща завила, закружляла над його головою, і важкий камінь хряснув у вовчі ребра (З. Тулуб);
* У порівн. Ох, що за погляд! Мов з пращі камінчик (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)