пращник
ПРА́ЩНИК, а, ч., іст.
Воїн, озброєний пращею.
На стінах .. були приготовлені купи каміння, за заборолами – діжки з гарячою смолою, на городницях [частинах укріплення] стояли лучники й пращники (С. Скляренко);
Олександр Невський розташував своє військо в такому бойовому порядку: попереду були стрілки-лучники і пращники (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)