пращник

ПРА́ЩНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний пращею.

На стінах.. були приготовлені купи каміння, за заборолами — діжки з гарячою смолою, на городницях [частинах укріплення] стояли лучники й пращники (Скл., Святослав, 1959, 356);

Олександр Невський розташував своє військо в такому бойовому порядку: попереду були стрілки-лучники і пращники (Іст. СРСР, І, 1957, 78).

Значення в інших словниках

1. пращник — пра́щник іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. пращник — -а, ч., іст. Воїн, озброєний пращею.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пращник — ПРА́ЩНИК, а, ч., іст. Воїн, озброєний пращею. На стінах .. були приготовлені купи каміння, за заборолами – діжки з гарячою смолою, на городницях [частинах укріплення] стояли лучники й пращники (С.  Словник української мови у 20 томах