приборкувати
ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., кого, що.
1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини.
Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (Уляна Кравченко);
Жайсак і Тайжан приборкували скакунів .. За час відсутності Жайсака Тайжан приборкав з допомогою молодших табунників п'ятьох огирів (З. Тулуб);
// Утихомирювати, усмиряти тварину, яка не кориться людині.
Пес лютує і гаса (Жах бере морозом!). І приборкать Кока пса Вирішив гіпнозом (С. Олійник);
Коні рвонули, він схопив віжки, приборкав їх (Є. Гуцало);
// Підкоряти собі яку-небудь стихію, сили природи.
Герої нашого часу приборкують сили космосу й атома, сіють хліб і топлять метал, підіймають цілину і підкоряють Антарктиду (з газ.);
– Вже є люди, які керують дощами, справжні дощові інженери. Допоможіть їм з річок проводити канали, робити фонтани .. Ви приборкаєте суховій (О. Іваненко);
У старої Росії не було сили приборкати річку [Дніпро] і її пороги (І. Цюпа);
* Образно. В одній руці він тримав торбинку, а другою приборкував розпатлану русяву чуприну (С. Журахович).
2. перен. Утихомирювати, закликати до порядку (непокірну, норовисту або небезпечну для інших людину).
Вона сидітиме коло Каргата. Вона ще не розучилась приборкувати найзухваліших молодиків! (Ю. Шовкопляс);
[Горпина:] Якби я оцими своїми руками взяла Єфросину, я б їй утерла того носа! Я б її приборкала (І. Нечуй-Левицький);
Треба було забезпечити контроль над усіма вузлами комунікацій, .. приборкати грабіжників (Ю. Смолич);
// Підкоряти своєму впливові кого-небудь.
Катька не в міру весело гомоніла й розповідала з сміхом, як вона щоразу більше приборкує свою господарку (Л. Смілянський);
– То ще він швидкий, поки молодий, а одружиться – жінка зараз приборкає (Панас Мирний);
– Такого сокола втратила... Не зуміла приборкати, не зуміла голубити, а він до іншої тепер пішов (А. Шиян);
Вона заворожила, приборкала, обеззброїла мене своєю чистотою, своєю ясністю, своєю гордою незайманістю (В. Речмедін);
// Справляти вплив на чий-небудь характер, змінювати його.
– Вдалось знайти правильні співвідношення в подружжі, де кожне виросло далеко від другого, познайомити їх, приборкати характери... (О. Довженко);
// Робити покірним, слухняним, безвільним.
– Ох, був і я колись таким вигадчиком [вигадником], поки літа не приборкали та проклята неволя не примучила! (П. Куліш);
Як обтинають крильця пташкам, щоб вони не позалітали, так і її, небогу, приборкали, однявши од неї власну волю (О. Стороженко);
Доля боляче била Миколу, із дитячих приборкала літ (І. Гончаренко);
// Стримувати прояв, зменшувати силу, швидкість і т. ін. чого-небудь.
Розпалити уяву людей неважко, та як її потім приборкувати?.. (М. Руденко);
Явтух насуває шапку на голову і закидає руки назад. Приборкує ходу (Ю. Яновський);
Тяжке сирітство з самого малку, гірка неволя у чужій роботі приборкали її шибку думку (Панас Мирний);
Це було більше, ніж бажання. Бажання можна приспати, приборкати, вбити, зрештою (Ю. Мушкетик);
// Перемагати чий-небудь опір, підкоряти.
Запанував над ляхами Понятовський жвавий .. та й думав шляхту Приборкать трошки... (Т. Шевченко);
– Я приборкав непокірних болгар, – посміхнувся князь Святослав, – і дійшов аж до Преслави (С. Скляренко);
// Придушувати повстання, визвольний рух і т. ін.
Жорстоко розправлявся з повсталими народами царський уряд, огнем і мечем він приборкав повстання (М. Бажан);
// рідко. Поневолювати, уярмлювати кого-, що-небудь.
[Богун (до польський послів):] Ми ж вас знаємо добре, хочете нас [українців] знову в неволю приборкати (О. Корнійчук);
// перев. док., рідко. Покласти кінець чому-небудь.
[Петро:] Та треба ж це здирство якось приборкати, – нема йому впину та й годі! (Панас Мирний).
◇ (1) Прибо́ркати / прибо́ркувати кри́ла, перев. кому, чиї, які:
а) вплинути на кого-небудь своєю силою, авторитетом тощо; угамувати когось.
[Чоловік 3-й:] Он Бурлака іде і люди з ним. [Петро:] Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (І. Карпенко-Карий);
б) позбавити когось віри в себе, у свої сили, можливості.
Гей, куди ж подівались так швидко вони, Палкі пориви, мрії юнацькі..? Що приборкало крила козацькі? (П. Грабовський);
І синів ти [Україна] відважних ростила не для горя, тортур і ярма. Од крові і од сліз ошаліла, твоїх крил не приборкає тьма (В. Сосюра);
// позбавити кого-небудь волі, свободи.
Воля в житті найдорожча, Але мені ти миліш: Сам я приборкав би крила, Тінню твоєю б я став (О. Олесь).
Словник української мови (СУМ-20)