приборкувач

ПРИБО́РКУВАЧ, а, ч.

Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких).

Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю (Ю. Яновський);

Леду побачив я там, Тіндарея дружину, В неї від нього відважні сини народилися – Кастор, Коней приборкувач, та Полідевк (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Червоними осатанілими очима тупо дивився [бугай] на своїх приборкувачів і стояв непорушно, як статуя, навіть дозволяв наблизитися до себе (Григорій Тютюнник);

// перен. Той, хто приборкує, втихомирює, підкоряє кого-, що-небудь.

“От побуду трохи й побіжу туди”, – вирішує Надя, ніби вона справді може чимось допомогти приборкувачам вогню (І. Цюпа);

Герцен лишився непохитним у своїх діях, скерованих на підтримку Польщі, завзято бичуючи “приборкувачів, катів, вішателів Олександра II” (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. приборкувач — прибо́ркувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. приборкувач — (звірів) муштрувальник, дресирувальник.  Словник синонімів Караванського
3. приборкувач — див. сильний  Словник синонімів Вусика
4. приборкувач — [приеборкувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў  Орфоепічний словник української мови
5. приборкувач — -а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). || перен. Той, хто приборкує, втихомирює, підкоряє кого-, що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. приборкувач — ДРЕСИРУВА́ЛЬНИК, ПРИБО́РКУВАЧ. Я дивився на тих звірят, а сам думав: виросту, обов'язково дресирувальником буду (Ю. Збанацький); Леви перекидаються, гарчать, але слухняно роблять все, що від них вимагає німець-приборкувач (Ю. Яновський). — Пор. 1. дресирува́ти.  Словник синонімів української мови
7. приборкувач — ПРИБО́РКУВАЧ, а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах