Значення в інших словниках
-
приборкувач —
прибо́ркувач іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
приборкувач —
(звірів) муштрувальник, дресирувальник.
Словник синонімів Караванського
-
приборкувач —
[приеборкувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -чеив'і/-чу, мн. -ч'і, -ч'іў
Орфоепічний словник української мови
-
приборкувач —
-а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). || перен. Той, хто приборкує, втихомирює, підкоряє кого-, що-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
приборкувач —
ПРИБО́РКУВАЧ, а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
приборкувач —
ДРЕСИРУВА́ЛЬНИК, ПРИБО́РКУВАЧ. Я дивився на тих звірят, а сам думав: виросту, обов'язково дресирувальником буду (Ю. Збанацький); Леви перекидаються, гарчать, але слухняно роблять все, що від них вимагає німець-приборкувач (Ю. Яновський). — Пор. 1. дресирува́ти.
Словник синонімів української мови
-
приборкувач —
ПРИБО́РКУВАЧ, а, ч. Той, хто приборкує тварину, тварин (перев. диких). Звір не хоче йти на місце, гарчить і заміряється на німця лапою. Тоді приборкувач виймає з кобури зброю (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах