приборкувати —
прибо́ркувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
приборкувати —
Боркати, коськати, утихомирювати, упокорювати, тихомирити, п. загнуздувати, с. обламувати крила кому, (бунт) ПРИДУШУВАТИ; (змушувати шануватися) приструнчувати, приструнювати; (біль) угамовувати; (звіря) муштрувати, дресирувати; Р. ПІДКОРЯТИ; дк.
Словник синонімів Караванського
приборкувати —
-ую, -уєш, недок., приборкати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Підкоряти інстинкти тварини волі людини. || Утихомирювати, усмиряти тварину, яка не кориться людині. || Підкоряти собі яку-небудь стихію, сили природи. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
приборкувати —
ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини. Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (Уляна Кравченко)...
Словник української мови у 20 томах
приборкувати —
прибо́ркати / прибо́ркувати кри́ла, перев. кому, чиї, які. 1. Вплинути на кого-небудь своєю силою, авторитетом тощо; угамувати когось. (Чоловік 3-й:) Он Бурлака іде і люди з ним. (Петро:) Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (І.
Фразеологічний словник української мови
приборкувати —
Прибо́ркувати, -кую, -куєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
приборкувати —
ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини. Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (У. Кравч., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
приборкувати —
Приборкувати, -кую, -єш сов. в. прибо́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк.
Словник української мови Грінченка