приборкувати

(підкоряти своєму впливові) угамовувати, вкоськувати, уговтувати, прикручувати// обламати крила, збити пиху кому.

Значення в інших словниках

1. приборкувати — прибо́ркувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. приборкувати — Боркати, коськати, утихомирювати, упокорювати, тихомирити, п. загнуздувати, с. обламувати крила кому, (бунт) ПРИДУШУВАТИ; (змушувати шануватися) приструнчувати, приструнювати; (біль) угамовувати; (звіря) муштрувати, дресирувати; Р. ПІДКОРЯТИ; дк.  Словник синонімів Караванського
3. приборкувати — див. перемагати; підкорювати  Словник синонімів Вусика
4. приборкувати — -ую, -уєш, недок., приборкати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Підкоряти інстинкти тварини волі людини. || Утихомирювати, усмиряти тварину, яка не кориться людині. || Підкоряти собі яку-небудь стихію, сили природи. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. приборкувати — ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини. Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (Уляна Кравченко)...  Словник української мови у 20 томах
6. приборкувати — прибо́ркати / прибо́ркувати кри́ла, перев. кому, чиї, які. 1. Вплинути на кого-небудь своєю силою, авторитетом тощо; угамувати когось. (Чоловік 3-й:) Он Бурлака іде і люди з ним. (Петро:) Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (І.  Фразеологічний словник української мови
7. приборкувати — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти.  Словник синонімів української мови
8. приборкувати — Прибо́ркувати, -кую, -куєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. приборкувати — ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини. Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (У. Кравч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
10. приборкувати — Приборкувати, -кую, -єш сов. в. прибо́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк.  Словник української мови Грінченка