привичка
ПРИВИ́ЧКА, и, ж., розм.
Те саме, що зви́чка 1, 2.
Панич ходе по хаті, слухає та спльовує... У його була така чудна привичка – усе мов спльовує (Панас Мирний);
Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г. Хоткевич);
[Горнов:] Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь..: а привичка, кажуть, друга природа (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)