привітний

ПРИВІ́ТНИЙ, а, е.

1. Який виявляє щирість, доброзичливість до когось.

Та й дівчина ж була! Велична, хороша, до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Марко Вовчок);

Виростила вона сина. І здоровий він, і красивий, і до старих ввічливий, і до молодих привітний (С. Чорнобривець);

// Який виражає щирість, доброзичливість (про обличчя, очі і т. ін.).

Я знову стрівся із нею. З тою, що кинула квітку в моє серце. Зиркнула на мене таким привітним, ніжно-цікавим оком, що квітка ожила й запахла (М. Коцюбинський);

Обличчя в майора Конашевича було дуже привітне (В. Собко);

// Сповнений доброти, щирості (про слова, розмову і т. ін.).

Цілий світ робив Микитці наперекір: дома його зневажали й били, на селі його били, від нікого не чув привітного слова, хіба тільки сварку (Л. Мартович);

Сонні верби... привітна розмова... Синій місяць у дзеркалі вод... (В. Сосюра);

// Повний ніжності, добрих почуттів (звичайно про пісню).

Десь заливається гармонія і лине привітна та широка пісня (В. Кучер);

Стою під кленом біля джерела – У серце йдуть пісні привітні (М. Стельмах).

2. У якому щиро, гостинно зустрічають кого-небудь.

Зостається небагато Вже й до рідного села, Де нас жде привітна хата, Повна світу і тепла (Я. Щоголів);

Я тут не гість. Я свій. Я вдома На цій привітній стороні (М. Упеник);

Четверо дітей самі зосталися на білому, не завжди привітному світі (В. Собко);

// Який приваблює до себе; манливий.

Од тепла мліло тіло, мліла й душа молодої дівчини. Ще привітніша здавалась для неї прийдешність (І. Нечуй-Левицький);

Тінь від смереки така привітна, а зелень така сочиста, м'яка, – і хочеться подарувати собі трохи спочинку (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. привітний — приві́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. привітний — Щирий, доброзичливий, д. вітливий; (- слова) добрий, ніжний; (дім) дружній; (затінок) привабливий, манливий.  Словник синонімів Караванського
3. привітний — див. Добрий; дружній  Словник синонімів Вусика
4. привітний — [приев’ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. привітний — -а, -е. 1》 Який виявляє щирість, доброзичливість до когось. || Який виражає щирість, доброзичливість (про обличчя, очі і т. ін.). || Сповнений доброти, щирості (про слова, розмову і т. ін.). || Повний ніжності, добрих почуттів (звичайно про пісню).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. привітний — 1. вітальний, звітальний 2. ввічливий, гостинний, ґречний, доброзичливий, зичливий, культурний, ласкавий, приємний, приязний, приятельський, сердечний, чемний, див. симпатичний, прекраснодушний  Словник чужослів Павло Штепа
7. привітний — ВВІ́ЧЛИВИЙ (УВІ́ЧЛИВИЙ) (який дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб'язність), ЧЕ́МНИЙ, ВИ́ХОВАНИЙ, ГРЕ́ЧНИЙ, КОРЕ́КТНИЙ, ДЕЛІКА́ТНИЙ, УВА́ЖНИЙ, ПРИВІ́ТНИЙ, ПРИВІ́ТЛИВИЙ, ШАНОБЛИ́ВИЙ, ЛЮБ'Я́ЗНИ́Й, ОБА́ЧНИЙ рідше, ОБХІ́ДЛИВИЙ рідше...  Словник синонімів української мови
8. привітний — Приві́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. привітний — ПРИВІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який виявляє щирість, доброзичливість до когось. Та й дівчина ж була! Велична, хороша, до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок, І, 1955, 21); Виростила вона сина.  Словник української мови в 11 томах